Поради батькам

Рекомендації при підготовці до екзаменів!!! 

Поради психолога учням та батькам 

Завершується навчальний рік, наближається пора державної атестації, незалежного оцінювання, і кожна сім’я, і діти, і їх батьки прагнуть зробити все можливе, щоб отримати високий результат.

Проте, у багатьох молодих людей ситуація іспиту викликає таку кількість негативних емоцій, що на переживання стану тривоги витрачається більше сил, ніж безпосередньо на підготовку та здачу екзамену.

Як же підготуватися до випробувань найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу та енергії? Як діяти на самому екзамені, щоб продемонструвати свої найкращі сторони и отримати високий результат?

Почнемо з найбільш загальних рекомендацій.

1. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2. Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3. Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5. В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

6. На усному екзамені відповідайте по суті питання, структуруйте інформацію. Отримавши питання, підготуйте письмовий план відповіді, визначивши ключові моменти та їх взаємозв’язки, чітко сформулюйте основні терміни. Це надасть вашій відповіді переконливість та послідовність.

7. Не мовчіть! Краще повторити свою думку іншими словами. Довгі паузи у відповіді сприймаються екзаменатором як слабкість або відсутність усвідомлених знань.

8. Зверніть увагу на те, що ви скажете на початку відповіді. Цим можна привернути увагу та справити позитивне враження на членів комісії.

9. Пам’ятайте, що краще сказати менше, але послідовно і логічно, ніж багато, але безсистемно.

10. Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.


А тепер поговоримо про те як слід повторювати навчальний матеріал, щоб пам’ять працювала найбільш ефективно.

1. Облаштуйте власне робоче місце, приберіть зайві речі, що можуть заважати та відвертати увагу.

2. Складіть план на кожен день підготовки, щоб чітко знати, що треба повторити сьогодні.

3. Якщо відсутній робочий настрій, почніть з матеріалу, який ви знаєте краще, або який вас найбільше цікавить. Це допоможе активізувати пам’ять та увагу. Після цього можете працювати з розділом, який знаєте гірше.

4. У процесі повторення включайте різні види мисленнєвої діяльності: визначайте головне, створюйте різні види опор: плани, схеми, малюнки, використовуйте асоціації.

5. При кожному читанні матеріалу ставте основну мету: пригадати те, що вивчалося на уроках, узагальнити, перевірити рівень засвоєння.

6. Використовуйте різні види читання: повільне з обдумуванням, вибіркове, оглядове. Це дозволить економити час та краще усвідомити зміст матеріалу.

7. Виконуйте якомога більше практичних вправ та тестів, це дозволить удосконалити ваші уміння та навички. Про це особливо слід турбуватися при підготовці до зовнішнього оцінювання, яке проводиться на тестовій основі.

8. Залиште вільний день напередодні екзамену, щоб ще раз переглянути матеріал та окремо зупинитися на складних питаннях.

Поради батькам 

1. Не підвищуйте тривожність учня напередодні екзамену або тестування, не критикуйте його після іспиту. Це може негативно вплинути на самооцінку та характер підлітка.

2. Підбадьорюйте дитину, хваліть за те, що вона робить добре. Переконуйте, що добре скласти іспити їй під силу. Пам’ятайте, що чим більше учень буде боятися невдачі, тим вірогідніше він допуститься помилок.

3. Спостерігайте за самопочуттям вашої дитини, ніхто крім вас не в змозі вчасно попередити перевантаження та погіршення стану здоров’я учня.

4. Поясніть дитині важливість змін діяльності від активної інтелектуальної роботи до відпочинку та релаксації.

5. Зверніть увагу на харчування учня під час інтенсивного інтелектуального навантаження, йому потрібна поживна та різноманітна їжа та збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти як риба, сир, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

6. Зберігайте тишу, зведіть до мінімуму фактори, що можуть відволікати дитину від занять.

7. Частіше цікавтеся, як проходить підготовка, що хвилює учня, створюйте сприятливу атмосферу для ефективної роботи.

 Полиция опубликовала список аккаунтов детей из Украины, в соцсетях интересующихся темой суицида

Як в соцмережах з дітей роблять самогубців

18 листопада 2016 року - Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

13 травня 2015 року у рамках 1227-го засідання Комітету міністрів Ради Європи було ухвалено рішення про оголошення 18 листопада Європейським днем захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.

Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства — це багатосторонній міжнародний договір Ради Європи, яким країни погоджуються кримінально переслідувати певні форми сексуального насильства над дітьми. Це перша міжнародна угода, яка торкається питання сексуального насильства над дітьми, яке відбувається вдома чи в сім'ї.

Ця ініціатива Ради Європи стане завершенням кампанії «Один із п'яти». Для попередження ситуацій насильства вкрай важливо відкрито обговорювати проблему, проводити відповідне навчання фахівців, здійснювати просвітницьку діяльність серед батьків та дітей.

Основними завданнями Європейського дня захисту дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації є:

• підвищення рівня обізнаності суспільства про проблему сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей; 
• сприяння відкритої дискусії щодо питань попередження сексуального насильства та захисту дітей;

Проблема сексуального насильства над дітьми та сексуальна експлуатація дітей є проблемою прихованою, є серйозним порушенням прав дитини та має довготривалі і руйнівні наслідки на все життя.

Надзвичайно важко встановити кількість потерпілих дітей. За оціночними даними Ради Європи кожна п'ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. У понад 80% таких випадків злочинець є знайомою для дитини людиною. Часто засоби інформації висвітлюючи історії про дітей, які зазнали насильства, були викрадені чи навіть вбиті, описують злочинців-незнайомців, але важливо знати, що такі злочини не є типовими. Особи, які скоюють сексуальне насильство над дітьми, у 8 випадках із 10 (за даними NSPCC) зазвичай є добре знайомими людьми для дитини. Це можуть бути члени сім‘ї, друзі, сусіди. Деякі з них працюють на посадах, що передбачають постійний контакт з дітьми, деякі мають авторитетні позиції та користуються довірою і повагою серед інших дорослих. У випадку, коли агресор є близьким родичем, дитина може не розповідати про насильство аж допоки не стане дорослою. А може не розповісти ніколи.

Непрямі ознаки сексуального насильства

            - нічні кошмари, зміст яких завжди однаковий;

            - небажання згадувати і розповідати іншим про ці епізоди дитинства;

            - відчуття депресії, страху, виникнення шкідливих звичок. Ці симптоми характерні більше для  жінок, аніж  чоловіків, які піддавалися в дитинстві сексуальним зазіханням;

            -  розвиток у хлопчиків, що піддавалися насильству, невпевненості у своїй статевій приналежності, що під час дорослішання може привести до зайвої агресивності, за допомогою якої вони намагатимуться самоствердитися. В зрілому віці у них нерідкі проблеми в області сексуальних відносин – 20-50% з них самі скоюють розпусні дії відносно дітей.

Вік жертв сексуального насильства

Сексуальні посягання відносно дівчаток трапляються найчастіше в 8 - 11 років щодо хлопчиків трохи пізніше. При інцесті вони тривають  протягом кількох років.

  Шість груп ризику для дітей:

1.     Діти жінок, з якими жорстоко поводяться вдома.

2.     Діти жінок, які самі були жертвами жорстокого фізичного та / або сексуального поводження в дитинстві.

3.     Онуки бабусь / дідусів, які здійснювали сексуальне посягання щодо своїх або чужих дітей.

4.     Діти з сімей з неясними віковими межами між поколіннями і де батьки перебувають в жорсткій залежності один від одного.

5.     Брати / сестри дитини, яку сексуально використовують.

6.     Діти-інваліди з порушеннями розвитку або ще якось відрізняються від інших дітей.

Діти, які пережили сексуальну травму:
 - відчувають, що це погано, намагаються передати суть того, що сталося словами, поведінкою;  

         - важко ідуть на контакт, потребують  особливої чуйності;

       - нічого не розповідають,  соромляться того, що сталося, відчувають страх, думають, що, можливо, вони одні з такими проблемами.; 

         - намагаються  обіграти  ситуацію, в яку потрапили: одні вважають, що душа відлітає з тіла, коли це трапляється,  інші переконують себе в тому, що це поганий сон,  треті - що все сталося не з ними, а з кимось іншим.

 Синдром пристосування

Реакції  дітей на сексуальну травму об'єднали в так званий синдром пристосування. Дитина розуміє, що сексуальний контакт повинен триматися в таємниці, що вона безпорадна по відношенню до дорослого. Не отримуючи своєчасно допомоги, дитина змушена змиритися з подальшими посяганнями. Якщо дитина через тривалий час розповість про ситуацію близьким або властям, велика ймовірність, що їй не повірять. В такому випадку вона найчастіше бере свої слова назад, що також розглядається, як підтвердження обману.

Симптоми залежать насамперед від віку дитини, рівня розвитку, відносин з кривдником, типу сексуальних дій, їх тривалості. Формується «синдром постсексуальної дії» - у дитини можуть бути які завгодно порушення поведінки.

  Симптоми після сексуального насильства

У молодших школярів часто спостерігається регресивний стан  поведінки, наприклад, вони можуть почати мочитися в ліжко, смоктати палець. У них може виникнути страх перед чоловіками.

Вони можуть стати примхливими, боятися темряви, відмовлятися спати на самоті. У деяких проявляється надмірний інтерес до сексу, сексуальних ігор, що може призвести до того, що їм не дозволять грати з іншими дітьми.

 Однак слід нагадати, що підвищений сексуальний інтерес можуть проявляти і деякі діти з психічними порушеннями, наприклад з аутизмом, розумовою відсталістю, біполярним розладом, психозом!

У школярів середніх класів, які пережили сексуальне насильство, спостерігається зниження концентрації уваги і, як наслідок, успішності . У них також можуть бути порушення сну, нічні кошмари, фобії. У них часто виявляються і такі психосоматичні симптоми, як біль у животі, в горлі, головний біль.

Почуття  сорому і страх показати своє тіло, може призвести до відмови від участі в заняттях спортом або обстеження у шкільного лікаря. Через цей страх діти відгороджуються від товаришів.  

Підлітки, які не наважуються розповісти про все це, втрачають віру в себе.  Можуть проявлятися саморуйнівна поведінка,  шкідливі звички.

Сексуальні посягання вважаються найчастішою причиною того, що дівчатка тікають з дому.

Багато  з них потім займаються проституцією. З опитувань повій з'ясовується, що  70-100% з них піддалися сексуальному насильству в дитинстві. Для деяких дівчат це був єдиний спосіб отримати тепло і увагу.

Проте, бувають інші реакції : блокування своїх почуттів, заглиблення у депресію, що часто призводить до самогубства. Деякі дівчатка-підлітки відмовляються адекватно сприймати своє тіло, відхиляють все, що пов'язано з сексом, сильно худнуть або товстіють, щоб приховати жіночі форми. Трапляються істеричні реакції - непритомність, паралічі.

Часто підлітки, щоб зробити психічну біль відчутною, наносять собі каліцтва, кусають себе, щипають. У хлопчиків, які пережили сексуальне насильство, як показують досвід і проведені дослідження, найчастіше спостерігається реакція у вигляді ексгібіціонізму, сексуально зухвалої поведінки до і в період статевого дозрівання.

Причини формування тяжкості симптомів:

           - тривалість насильства;

           - відношення між дитиною і насильником;

           - наявність в насильстві агресивності;

           - вік винуватця.

  Вважається, що ті, хто відчуває посягання в родині, реагують найсильніше – 5% з них мають постійні проблеми. Ті, хто піддаються нападкам з боку людей, не набагато старших , реагують не так сильно, як у випадку, якщо це людина віком батьків.

Фізичні ознаки насильства

  Це може бути: набряк, припухлість статевих органів, через що дитині важко сидіти; свербіж; синці, пошкодження статевих органів, кровотечі; дрібні тріщини навколо ануса, що можна побачити у жертв інцесту, які піддавалися цьому тривалий час.

  Можна також побачити кондиломи -  захворювання, яке у дорослих передається статевим шляхом.  Кондиломи статевих органів у дітей в більшості випадків дають привід до ретельного з'ясування можливого сексуального посягання. За допомогою аналізів можна виявити сперму, інфекції (гонорею і хламідіоз).

Особливості ґвалтівників

Винуватці  насильства вибудовують сильний психологічний захист -  навіть собі не зізнаються в тому, що скоїли якесь посягання.

Кожен визнає вину частково, заперечуючи бажання і те, що був ініціатором, відхиляє деякі скарги або тип посягання і не вважає, що все це шкодило дитині. Такі люди часто стверджують, що не мають уявлення, про що йде мова, що дитина бреше.

Насильник найчастіше не відчуває почуття провини, а звинувачує матір або стверджує, що дівчинка сама його спокушала. Він може також сказати, що виною всьому було сильне алкогольне сп'яніння, може навіть поставити собі в заслугу, що нібито вів дівчинку у світ сексу, стимулюючи розвиток дитини.

У 90% випадків винуватець зазвичай не злочинець, не антисоціальний тип і не психічно хвора людина.  Це схильні до усамітнення чоловіки, яким важко працювати з будь-ким,  вони не можуть зав'язати постійний чуттєвий контакт,  погано контролюють імпульси, погано переносять розчарування. Вони завжди відчувають себе самотніми, відчувають глибоке почуття неповноцінності, часто психологічно незрілі. Значна частина таких чоловіків ( від 30 до 75%) піддавалася сексуальним зазіханням в дитинстві.

Варто пам’ятати ще одну важливу річ. Незважаючи на доволі розповсюджений міф, що про сексуальні зазіхання навмисно брешуть, ґрунтовні дослідження доводять протилежне: із 10 000 дітей, з приводу яких були заяви про посягання, брехали  лише дві дівчинки-підлітка!

То ж будьте уважні до своїх дітей, вмійте їх вислухати, почути, допомогти у вирішені їх дитячих проблем - навіть якщо вони видаються вам несуттєвими, дріб’язковими. Довіряйте дітям  і вони довірятимуть вам, що значною мірою вбереже їх від  можливих непередбачуваних ситуацій, в тому числі від описаних в даній статті.

Національна “гаряча лінія” з попередження насильства - 0800500335,
з мобільних телефонів--386

Рекомендації батькам щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді. 6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів – до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

21 заповідь Марії Монтессорі для батьків

Італійка Марія Монтессорі чудова вчителька, психолог, фізик, лікар. 70 років її ім’я було забуте у східній Європі і згадувалося лише в працях істориків педагогіки. А в той же час на Заході, в Америці, Азії відкривалися наукові інститути і академії, в яких вивчали і втілювали в життя антропологічні, дидактичні, педагогічні ідеї Марії Монтессорі, і мільйони дітей успішно навчалися в її школах.

Саме Монтессорі-школа занесена до Книги Гіннеса як найчисленніша. У ній навчається більше 22000 дітей, а знаходиться вона в Індії. Кажуть, що таку ж школу, але в Америці закінчила, наприклад, донька Білла Клінтона. Онуки і правнуки Льва Миколайовича Толстого, емігрували в різні країни світу, теж навчалися в Монтессорі-школах. У Нідерландах, Фінляндії та США дитячі сади і школи цього напряму включені в основний державний реєстр офіційних навчальних закладів.

Список заповідей Марії Монтессорі для батьків, через які взаємини з дітьми можуть вийти на абсолютно інший якісний рівень:

1.Дітей вчить те, що їх оточує.

2.Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3.Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4.Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5.Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6.Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7.Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8.Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.

9.Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10.Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11.Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12.Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13.Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14.Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15.Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.

16.Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

17.Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.

18.Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.

19.Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.

20.Будьте неустанними, роз’яснюючи дитині те, чого раніше вона зрозуміти не могла – допомагайте дитині освоювати те, що не було освоєно раніше, долати недосконалість. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.

21.У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є у вас самих.